лоханулся, случайно 2 раза Назаренко написал

Билеты на отборочный матч чемпионата мира 2010 года Беларусь - Уркраина еще можно приобрести в кассах стадиона "Динамо".

Сегодня в Минске состоится отборочный матч ЧМ-2010 Беларусь - Украина. Как сообщает "КП в Беларуси", вчера в кассах стадиона было не особо бойко, но все-таки билеты на матч раскупали. На утро вторника было продано лишь 770 билетов.

Кассы стадиона «Динамо» украшали красочные плакаты с нарисованной жареной свиньей на костре. Их без устали клеят поклонники белорусской сборной.

- «Сала ў печ!» - прочитав надпись к рисунку, молодые люди захихикали.

- Мы уже устали срывать эти плакаты, - негодует директор УП «Динамо-спорт» Владимир Вильчинский...

Football.By

Считаю, что матч будет интересен и то, что мы обыграем бульбашей нет сомнения.

какие прогнозы по составу?
Я думаю появится Назаренко, а вместо Кобина выйдет всетаки Шевчук

ЕСТЬ ЗА ЧТО............   НА ДАНЫЙ МОМЕНТ ИГРА НЕ ВПЕЧАТЛЯЕТ.............

Уроды, мля

Ну, это, в принципе, то, чего я ожидал:) Не обидно ни капли за эту ничью, обидно, что этот позор продолжается и будет продолжаться. Я считаю, что в нашем случае нам нужен иностранный тренер, видавший серьезные победы и умеющий привить дух победителя. Тренер, который смог бы доказать нашим футболистам, что не "боги горшки обжигают", что можно играть и обыгрывать не только Андорру и Беларусь, но и Англию, и другие грандовые футбольные страны. У нас есть неплохие игроки, перспективная молодежь, но тренера НЕТ! НЕТ, НЕТ И ЕЩЁ РАЗ НЕТ! И это недочет федерации. Не понятно, за что такое доверие Михайличенко? На что надежда? Если видели, что нет игры ещё в первом матче с Беларуссией, что далеко не все хорошо в матчах с Хорватией, что еле-еле победили Казахстан...

Примите ставку - Михайличенко не уберут до Евро-2012 (если руководство ФФУ будет тем же), потому что мы не принимаем участие в отборе к Евро и если придет новый тренер (тем более иностранный), у него не будет возможности готовить, реально готовить команду. Немногочисленные товарищеские матчи все-таки не то...

Не думаю! У Блохина не достаточно опыта, чтобы назначать его во второй раз, как "спасителя"

Написал заметку для блога, туда пока не решаюсь выложить, выложу здесь. Она не маленькая по объему, но, думаю, будет интересной...

Влітку 2006 року молодіжна збірна України (U-21) під керівництвом Олексія Михайличенко тріумфально посіла другу сходинку на чемпіонаті Європи, перед цим досить сенсаційно пробившись до основної сітки змагань скрізь збірну Бельгії, тоді, коли в команду Олексія Олександровича не вірив ніхто…

Того ж літа наша національна збірна під керівництвом дуже амбіційного Олега Блохіна вперше в історії незалежної країни виступала на Чемпіонаті Світу, який відбувався в Німеччині. Місце для тріумфу жовто-блакитних також знайшлося – ми потрапили у вісімку «найсильніших збірних світу», хоча за восьму або сьому сходинку медаль ніхто не дає, але для першого разу, безумовно, досягнення ефектне… на локальному рівні.

Блохіна і Ко вся країна була готова носити на руках, молодь Михайличенка і самого Михайличенка – також. Його підопічних називали «гідним майбутнім українського футболу» і, слід зазначити, декілька з цих футболістів зараз дійсно грають не останні ролі в своїх клубах і викликаються до таборів національної збірної.

Про відставку Блохіна, звичайно ж, не думав ніхто, хоча під час керівництва Олега Володимировича його команда не обіграла не жодну грандову світову або європейську футбольну країну (декілька зустрічей з Італією, дебютний матч з Іспанією, перетинання у новому відбірковому циклі з Францією – думаю, Ви пам’ятаєте їх підсумковий результат…). З іншого боку, тишком нишком, але розмови про те, що наступним тренером нашої національної збірної може бути Олексій Михайличенко, який «виховав класну молодь», добився з нею «срібла», почали з’являтися, якщо не в офіційних колах, то у вболівальницьких – це точно.

І от у грудні 2007 після провалу у кваліфікаційному раунді до ЧЄ-2008 (де ми не змогли на рівних протистояти тим таки Франції з Італією) тріумфальний Блохін подає у відставку і його місце у січні 2008 займає Олексій Михайличенко. Здавалося б, заміна логічна – Олексій Олександрович «готував нове покоління українських футболістів» і тепер саме їм разом час починати входити на вищий, національний рівень… Тим паче, ЧЄ-2012 пройде в Україні та Польщі і за цей період треба виховати ще більш молодих виконавців, які б представляли нашу країну на «рідній» континентальній першості.

Михайличенко на відміну від Блохіна має ширше коло кандидатів на місце в національній команді, бачить не лише «Динамо», «Шахтар» та «Дніпро», викликає й знайому собі молодь… Але гри, чомусь, ми не бачимо. Чомусь, починаючи з дебютного матчу ООМ проти Голландії і закінчуючи ще дуже свіжим поєдинком у Мінську, футболісти у жовто-синій формі нагадають просто 11 футболістів, які знають, що таке футбол, грають на досить серйозному клубному рівні, але, приїжджаючи до табору збірної, не можуть назватися КОМАНДОЮ… Тобто фактично ми не бачимо тренерської руки, його почерку…

«Шлях до Африки» навіть скрізь Казахстан і Андорру супроводжується постійним незадоволенням вболівальників грою нашої збірної. Вони емоційно висловлюються не тому, що мають якусь особисту принципову антипатію до головного тренера або футболістів, а тому що палко вболівають і щиро бажають перемоги та досягнення бажаного результату… З іншого боку, Михайличенкові надається повний карт-бланш, відбірковий цикл майже скінчився… майже скінчився провалом. І навіть перемога над збірною Англії навряд чи зробить з нашого тренера національного героя…

І тут в ЗМІ та різних Інтернет-структурах з’являється питання: а за що взагалі Михайличенко став головним тренером національної збірної України? За які досягнення, завдяки якого досвіду? Він був одним з багатьох помічників Лобановського, невдало намагався замінити Метра за кермом «Динамо», а потім то «молодіжне срібло»…

Літо 2009… Юнацька збірна України під керівництвом Юрія Калітвінцева стає Чемпіоном Європи серед дев’ятнадцятирічних! Тріумф національного масштабу! Національні герої! Гордість нації! Але десь я вже чув ці тріумфальні вигуки? ..

І зараз, коли активно мусується думка про зняття Михайличенка з його посади, я дуже часто бачу «пропозиції» призначити саме Калітвінцева тренером національної збірної… Але, шановні, чи не боїтеся Ви через певний проміжок часу повторення ситуації, яка склалася зараз…

Безумовно, Калітвінцев – талановитий тренер, людина, яка змогла зліпити з зовсім юних футболістів, які фактично тільки починають свою кар’єру, справжню команду. До кожного з них він, без перебільшення, ставиться, як батько, як дорослий і досвідчений партнер, має серйозний авторитет серед своїх підопічних… Але в національній збірній до сих пір грає Шевченко і Шовковський, з якими він був партнером по команді. Не скажу, що це може бути проблемою, але не виключаю, що певні негаразди від цього можуть виникати.

Я вважаю, що цьому тренерові ще потрібен досвід, досвід на більш високому, аніж юнацька збірна (з якої він досяг бажаного) рівні, але й не на стільки високому, як національна. Бо це серйозний ризик, ризик з «героя нації» перетворитися на «повного антигероя».

Моя думка не відкриє для Вас Америки, але мені здається, що нашій збірній потрібен іноземний тренер, який багато бачив на своєму тренерському шляху. Багато бачив, перш за все, перемог, знає їх присмак і має переможний дух. Нам потрібна людина, яка б могла переконати футболістів в тому, що перемагати можна не тільки Андорру, Казахстан або навіть Білорусь, що перемагати можна й Англію, Італію, Іспанію… Нам потрібна людина, яка могла б довести до «жовто-синіх» футболістів приказку «не Боги горшки обжигают»… Це банально, але все ж насправді саме так! В нас є сильні футболісти, які грають в грандах європейського футболу, в нас є футболісти, які представляють країну у складі наших команд в єврокубках, в нас є молоді талановиті хлопці, які бажають і мріють грати в футбол!.. Ми – талановита нація, чорти забирай, і ми гідні більшого!!!